Трофічні виразки

Трофічна виразка – це дефект шкіри та підлеглих структур що виникає внаслідок порушення живлення тканин. Для неї характерний тяжкий рецидивуючий перебіг з поступовим збільшенням ділянки деструкції. При даній патології важливо враховувати причинно-наслідковий зв'язок, поскільки рана – це наслідок, а причина – порушення харчування тканин. 
Виділяють слідуючі групи причин виникнення трофічних виразок:
• порушення відтоку крові (варикозне розширення вен нижніх кінцівок, тромбофлебіт, посттромбофлебітичний синдром та ін);
• порушення відтоку лімфи (слоновість);
• порушення притоку крові (облітеруючий ендоартеріїт, атеросклероз, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба та ін.);
• порушення циркуляції крові внаслідок інших причин (травми кінцівок, опіки, нейротрофічна патологія та ін.).
Основною причиною виникнення трофічних виразок є зменшеня кровообігу у відповідній ділянці тіла, в результаті чого порушується обмін речовин та починається загибель тканини. Найчастіша локалізація процесу на гомілці і ступні. Перебіг розвитку захворювання характеризується утворенням глибоких ран, що тривалий час не піддаються заживленню. Оточуючі тканини твердої консистенції, темно-синюшного кольору, при пальпації зі зниженою температурою.
При використанні методики лікування з використанням засобу «Унібіол» слід пам’ятати про недопустимість використання дезінфікуючих розчинів для обробки ран (спирт, спиртові розчини йоду та діамантового зеленого, перикис водню 3% та ін.).
Методика використання. На 10-15 шарову стерильну марлеву серветку за допомогою медичного шпателя необхідно нанести тонкий шар засобу та накласти на рану. Щоразу, під час перев’язки, поверхня рани промокається стерильною серветкою, протираються оточуючі тканини. Кратність заміни пов’язки не рідше двох разів на добу. У випадку інтенсивного промокання серветка замінюється позачергово. 
Протягом лікування може спостерігатись виділення великої кількості гнійного та серозно-гнійного вмісту. Особливо це характерно перші 7-10 діб. Надалі кількість виділень зменшується відповідно до степені затихання процесу. Виведення з рани продуктів розпаду і життєдіяльності, знижує рівень інтоксикації місцевих тканин внаслідок чого наступає покращення репаративних процесів.
На першому етапі лікування дно виразки очищається від некротичних тканин темно-сірого кольору, застарілих тромботичних мас, гнійного вмісту. На поверхні утворюється мілкобугриста грануляційна тканина яскраво-червоного кольору. В зв’язку з високою васкуляризацією, при найменшому контакті може виникати незначна капілярна кровотеча. Це є позитивним сигналом, що вказує на активні репаративні процеси. Поступове заповнення дефекту призводить до вирівнювання дна рани з оточуючими тканинами. В подальшому за рахунок краєвої епітелізації наступає закриття трофічної виразки. Лікування продовжується до формування зрілої шкіри.
Слід також враховувати, що термін заживлення в кожному випадку буде залежати від причини, степені порушення обмінних процесів, тривалості захворювання та індивідуальних особливостей організму.